Тепер про власне "Володаря Перснів". Назви томів: "Перстень з Мордору", "Дві твердині" та "Повернення короля".
Наразі я проглянула лише перший, тому попередні висновки будуть лише (поки що) про нього.
Слава богу, Глорфіндел лишився самим собою
Але..
Семвайз Гемджі став Щиросердом Косем, Меггот - Чудієм, прізвисько Арагорна виглядає як "Обійдисвіт" (аж згадуються запорізькі козаки, хе-хе), Ристанія стала Ристалією, Рохан - Роканню (саме так
) , а Барад-Дур - Бред-Дуром. Саме оце я мала на увазі, коли зауважувала на "молодший шкільний вік".
А ось що з цього приводу пише сам пан Олександр:
"Перш ніж розпрощатися - кілька слів про один важливий момент. Хто з вас знайомий з іншими перекладами епопеї чи бачив фільм "Володар Перснів", той, можливо, звернув увагу, що там Чорна Башта називається Барад-Дур, а в цій книжці - Бред-Дур, і, може, подумав, що краще було б лишити так, як воно в оригіналі. Не заперечуючи права когось із вас так думати й так, поясню, чому я зважився на такий досить зухвалий переклад цієї назви. По-перше, мені здається, що це - цілком у дусі самого Толкіна, "шалено хороброго" борця зі злом літературними засобами, й що сам Толкін таке тлумачення схвалив би. По-друге, я гадаю, що ніколи не зайве висміяти зло, особливо ж зло абсолютне, яке не має нічого спільного, скажімо, зі спортивною злістю і яке намагається абсолютно знищити добро й усе добре <...>. А ще мені здається, що, коли б нині був живий великий український перекладач Микола Лукаш, він би не вагаючись подав отой Барад Дур як Бред-Дур - а може й як бред-дур. <...>
Те саме можна сказати й про витлумачення орків як урків: а й справді, чом не припустити, що Чорний Князь зробив вурків-вуркаганів-злодюг-бандитів, аби дозолити Богові за створення людей? Що то, власне, й не люди, а якась особлива, нелюдська порода? <...> І щоб була повніша перевага тому бред-дурові ошалілого світового зла-прокляття, як можна було не перекласти імені Фродового слуги Samwise як Щиросерд, скорочено - Щир, бо саме воно проходить просто як Сем, не перекладаючись: але ж це не "дядько Сем", не похідне від імені Самуїл! <...>
Від себе додам, що Толкін не раз називає Сема повним ім'ям, щоб можна було зрозуміти, що "Самуїл" тут ні при чому. І ще додам, що назва "Барад-Дур" - це не вигаданий епітет, а ім'я власне, що перекладається з Сіндаріну як "Темна Башта". Завдати такої наруги тексту, при тому, що пан Олександр, як видно з тої ж післямови, і "Сільмарілліон" читав, і про мови Середзем'я в курсі - це виглядає як намагання пристосувати "Володаря" до "сучасної ситуації в країні". Ой, скільки вже таких спроб було... Це все особливо боляче сприймається ще й тому, що загалом стиль переказу (саме так зазначено на титулці - ПЕРЕКАЗ) є дуже й дуже непоганим.. А до малюнків я взагалі не маю претензій (ну хіба що крім того, де Елронд вивчає Тророву мапу крізь окуляри
)
Ну й на прощання (пізнувато вже) маленький шедевр:
- Скажи краще, що ти сам хочеш загребти мого персня! - закричав Більбо. - Але ти схопиш облизня! Не віддам я мого дорогесенького - і край! - І схопився за руків'я свого невеличкого меча.
Гандальфові очі зблиснули.
- Ще трохи - і я розсерджуся й собі, - застеріг він. Повтори тільки свої слова ще раз - і ти побачиш Гандальфа Сірого без плаща!
