Позавчора, в неділю 9-го, я спрямував свої промоклі ноги в Львівський будинок органної та камерної музики. Там обіцяли концерт середньовічної музики за участю фолк-бенду „Бурдон” і конторки „Ground Folk”. Також мали демонструватися історично реконструйовані за допомогою клюбу „Срібний вовк” середньовічні танці.
Виклавши з кишені свої 6 чесно зароблених і оподаткованих гривень, я вмостився в 13 ряді. Мене приємно вразила наповненість залу. Видно, що людей цікавлять різні середньовічні штучки, а раз є попит — повинна бути пропозиція.
З 7:00, на яку було заплановано початок концерту, по сцені та коло неї активно забігали екзотично вбрані кобітки та кобітища. Частенько серед них траплялись і відверті бабиська, але нічого надзвичайно страшного в тому не спостерігалось, оскільки з 13-го ряду видно, перепрошую, досить таки погано.
))
О 7:25 на сцені з’явився „Бурдон”, до якого за 20 хвилин добавилось кілька чоловік і то вже став „Ground Folk”. Музон особливо коментувати не буду, не зле. Але по ходу дійства в мене виникало кілька питань до виконавців:
- чому флейтистка кашляла на сцені?
- чому під час кожної лажі бородатий хлопчина (підозрюю що керівник) дико морщився, кривився і посміхався одночасно?
- чому була лажа?
- чому час від часу врубалась фонограма, а музиканти тікали?
- чому, коли посеред виступу братва на сцені поклонилась і пішла, публіка так радісно заплескала?
- чому братва повернулась?
- чому найкраща річ, яка звучала в той вечір, звучала в записі? (зважаючи на хорошу акустику органного залу, жива музика повинна була за всіма параметрами вставити будь-який запис)...
Коротше кажучи акомпанемент був блідим та невиразним хоча й не найгіршим. Крім того я, як рядовий, темний слухач, дуже хотів би знати, що саме я слухав: старовинні кельтські, старовинні скандинавські чи які інші речі, чому кельти співали „Ave Maria”? Потім я з’ясував, що то були вже не кельти, але ж декорації на сцені не змінились! До речі декорації були найкращою знахідкою режисера того концерту, якщо режисер звичайно взагалі був. Ота вищезгадана купа осіб жіночої статі, як виявилось, зображала собою декорації. Якщо я помилився, то скажіть мені для чого вони там були? Вони так мило сиділи на підлозі сцени, бавились тосі-тосі під музику і в принципі нікому не заважали. За винятком тих моментів, коли вони вставали танцювати... От тут я і пошкодував про 6 оподаткованих гривень. Як тільки вони взялись танцювати свої — я не побоюсь цього слова — танці, мені панічно захотілось курити. Дівчатка, та потанцюйте вдома, в спортзалі, на даху, але для чого виставляти себе дурними і брати за то гроші? В костюмах невідомих часів та народів (хоча задумано було а-ля Скандинавію) шурхати ногами по підлозі з кислими виразами обличчя... Задумано було, як завжди, непогано: завалює волохатий вікінг зі своєю вікінгессою, лабухи лабають запальної скандинавської музики, в палати вривається натовп кобіт і танцює, танцює, танцює... Якщо ті кобіти хотіли передати „гарячий” скандинавський менталітет, то в них вийшло. Більш паралітичного танцю важко собі уявити: поскакали туда-а-а-а-а, поскакали сюда-а-а-а-а... В першому класі загальноосвітньої школи дітки краще піддаються дресировці.
Наприкінці концерту вийшла кобіта з піонерським голоском і скромно сказала: "соррі бразерз, ті всі люди не вміють танцювати...вони тільки вчаться..." Її ніхто не слухав.
Мене дуже тішить, що у Львові проходив майстер-клас середньовічних танців. Мене тішить, що люди мали можливість ознайомитись з радостями контрдансу чи якогось там естампі... Але то був просто огляд випускників майстер-класу, а не концерт в звичному для нас розумінні того слова! А чому про це не попередили, залишається незрозумілим. Люди йшли побачити щось унікальне, а отримали заурядну шкільну самодіяльність. Я б особисто вклав свої 6 оподаткованих в більш естетичну затію.
В загальному побачене і почуте мною на тому концерті лише стверджує загальновідомий стан речей у „королівському місті Львові”. Вийшов типовий львівський бурдон. IMHO для того, щоб добре виступити тим всім людям потрібно було всього-на-всього обожнювати цю справу до фанатизму, не менш фанатично вірити в неї, провести на 15 репетицій більше і випити пива перед виступом (але вже без фанатизму). А інакше — НЄ ВЄРЮ!
А так хотілось побачити те, що було обіцяно на афішах!
